25 лютого у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради відбулося засідання підсумкової медичної ради, під час якого представлено результати роботи закладу за 2025 рік та визначено перспективи подальшого удосконалення і розвитку у 2026 році.

Окрім членів медичної ради та керівників відділень лікарні, у засіданні взяли участь керівництво та депутати Житомирської обласної ради.

На початку засідання виконувач обов’язків генерального директора закладу Олександр Веселовський подякував колективу за професіоналізм та відданість роботі, зазначивши, що спільна праця та постійне вдосконалення медичних послуг дозволили лікарні отримати у 2025 році на третину більше коштів від НСЗУ, ніж у 2024 році.

Сьогодні, 26 лютого, вшановуємо мужність і героїзм громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Саме цього дня у 2014 році в місті Сімферополі відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.

До Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в обласному центрі відбувся захід за участю керівництва Житомирської обласної ради, обласної військової адміністрації та міської ради, а також громадськості.

О 9:00 присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих внаслідок збройної агресії рф та урочисто підняли кримськотатарський прапор. Також прозвучав Гімн кримськотатарського народу.

19 лютого Бердичівський медичний фаховий коледж Житомирської обласної ради підписав Меморандум про співпрацю з Бердичівським військовим ліцеєм.

У медичному коледжі зазначають, що в час повномасштабної війни взаємодія військової та медичної галузей є не просто актуальною, а життєво необхідною. Підготовка майбутніх захисників держави неможлива без ґрунтовних знань з тактичної медицини та домедичної допомоги, а підготовка майбутніх медиків — без розуміння специфіки роботи в умовах воєнного часу.

1. Перші півроку життя Леся провела з батьком – у Ольги Косач після народження доньки розвинулася анемія і вона поїхала лікуватися в Європу. Петро Косач на цей час узяв відпустку і цілком зосередився на опіці над старшим сином Михайлом та Лесею, фактично, врятувавши її від смерті.

2. У Лесі та Михайла був особливий духовний зв’язок. Їх в родині навіть називали спільним іменем Мишелосіє. Також Лесю часто називали Зея, Зеєчка – за назвою сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), бо вона була тоненька і тендітна, як стебло кукурудзи. В Колодяжному, де пройшло дитинство і юність поетки, вона товаришувала з сільськими дітьми, зустрічала череду, купалася в озері, потайки бігала до лісу, заступалася за селян, якщо худоба чинила шкоду.

25 лютого 2026 року минає 155 років від дня народження нашої видатної землячки, письменниці, драматургині, перекладачки та громадської діячки Лесі Українки (1871–1913).

Лариса Косач-Квітка (справжнє імʼя Лесі Українки) народилася 25 лютого 1871 року у Звягелі в родині Петра Косача та Олени Пчілки. Була другою із шести дітей. Через туберкульоз кісток, діагностований у дитинстві, навчалася вдома, проте опанувала понад десять мов. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Через потребу постійного лікування хвороби обʼїздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, Ялті. Любила бувати в театрі та опері, прекрасно розбиралася в європейському мистецтві.