З великим болем, з тяжкою душевною скорботою ми дивимось на найстрашніше, що відбувається в нашій державі. У війні гинуть найкращі сини українського народу, боронячи свою рідну землю від російського загарбника, своїм життям відстоюючи незалежність України. Окремою трагедією українського народу є наше розділення, розділення українського народу, розділення українського православ’я. Таке розділення вже принесло незчисленні біди і загрожує принести ще більші.

Не підлягає поясненню, а тим більше виправданню те, що центр і осередок Української Православної Церкви (керівний орган в Україні - Київська Митрополія Української православної церкви, ЄДРПОУ 21510633) знаходиться в Москві і є складовою частиною, за статутом самої РПЦ, Російської Православної Церкви. Предстоятель РПЦ патріарх Кирило активно підтримує напад на Україну, публічно заохочує та благословляє російських військових на війну. Складовою РПЦ, яка жодного разу не засудила агресію Росії проти України, не звинуватила президента Російської Федерації Володимира Путіна в розв’язанні війни а виправдовує військові злочини, що скоєно Росією на території України. РПЦ, яка знову, як колись за російських імператорів, а пізніше і радянських генсеків, служить інтересам державних структур більше, ніж правді Божій (а отже - самому Богові), бо Бог не в силі, а в правді.

УПЦ залишається складовою частиною-структурним підрозділом ворожої церковної організації в Україні, а Онуфрій (справжнє ім’я -Березовський Орест Володимирович) є діячем і посадовою особою РПЦ - постійним членом Синоду, про що до сьогодні зазначає офіційний сайт російської церкви. У своїй діяльності УПЦ керується Статутом Російської Православної Церкви (глава 10) і підпорядкована патріарху Кирилу. Більше того, статутні документи переважної більшості парафій УПЦ не відповідають українському законодавству: в статутах є пункти, які обмежують конституційні права громадян, відсутні норми щодо заборони розподілу коштів між членами громади (згідно з вимогами податкового законодавства), не виконані вимоги Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в частині відображення своєї приналежності до відповідного духовного центру - російської православної церкви в Україні, численні маніпуляції з найменуванням (вживання скорочення приставки «МП»). Свою приналежність до московського патріархату приховують саме від вірян, таким чином перешкоджаючи свідомому виходу парафій з-під московського керівництва та початку спільного діалогу з Православною Церквою України.

Діяльність УПЦ носить відвертий антиукраїнський характер, є загрозою безпеки держави. До прикладу: багаторічний секретар Житомирської єпархії УПЦ архімандрит Олексій Овсянніков (Овсянніков Олександр Олександрович), якого 02.01.2022 було висвячено на єпископа Джанкойського Кримської єпархії, присягнув на вірність патріарху Кирилу і перейшов у пряме підпорядкування Російської Православної Церкви. На початку повномасштабної війни сили ЗСУ та ТРО неодноразово затримували російських священників з так званої УПЦ в лавах злочинних ДРГ. У Бородянці на Київщині в стінах місцевого православного храму московського патріархату розміщувався штаб загарбників, а духовенство їм максимально сприяло. Під час проведення псевдореферендумів про приєднання українських Запорізької і Херсонської областей до складу РФ духовенство російської церкви брало активну участь в російській пропаганді та виступало за приєднання до країни-агресора.  Так звана УПЦ в єднанні з московським патріархатом відверто пропагує «рускій мір» в Україні, а її керівництво та значна кількість священнослужителів знаходяться під російським управлінням. Зафіксовано багато фактів колабораціонізму і сепаратизму представників РПЦ з окупантами, ведення антиукраїнської пропаганди.

Ці та інші факти злочинної діяльності духовенства УПЦ є загальновідомі.

За таку нерозумність Україна вже заплатила страшну і криваву ціну. Не посміла б російська орда підступно напасти на нас, захопити наші землі, вбивати наших людей, якщо би всі українці, а особливо православні, були єдині.

Безсумнівно, що в Українській Православній Церкві є розумні, адекватні та щирі віряни, які зазначене прекрасно розуміють. Саме для таких, хоч і несміливих, нагадуємо, що той, хто мовчить на неправду, той стає її співучасником.

Повернімо народу те, що відняла в нього московська неправда – його могутній і нескорений дух. Твердо станьмо в ряди, в об’єднані ряди, українського православ’я. Станьмо в ряди великих і мужніх захисників своєї нації. Адже перемагали – коли були єдині, і терпіли поразки – коли роз’єднувались.

Тому здобувши таку омріяну і вистраждану Єдину Помісну Православну Церкву в Україні, для здобуття оплаченої кров’ю захисників України ПЕРЕМОГИ звертаємось до вірян та священнослужителів Української Православної Церкви з проханням відкинути всі непорозуміння, скинути московське ярмо зі своїх плечей та російську облудну пропаганду зі свого розуму, мужньо прийняти відповідальне та історичне рішення про остаточний відхід від РПЦ задля якнайшвидшого об’єднання українського православ’я в єдину Помісну Православну Церкву.

Саме в час, коли наші воїни, волонтери, весь наш народ здобувають волю України, виборюючи її кров’ю, – станьмо, браття, і ми разом, пліч-о-пліч, в боротьбі за незалежність і єдність нашого Православ’я.

Визвольна війна не тільки для Української Держави, але і для Української Церкви, тому не маємо права програти. Заради минулих поколінь, заради теперішніх жертв, заради майбутніх нащадків.

Звернення прийнято на п’ятнадцятій сесії Житомирської обласної ради восьмого скликання 27 квітня 2023 року.